Біологія та основи здоров'я, 6-Б клас

«Дивовижа з городу»

     "Якось у селі з'явився дідусь. Зняв бриля, із соломи золотистої плетеного, та й каже до людей:

  – Маю пашницю вам на засів. Але хто як нивку обробить, тому таку й дам.

Кинулися всі до роботи. А одному сироті така зе­мелька на пагорбі дістаюся: каміння та коріння. Він ще біля неї порається, а дідусь уже роздає своє збіжжя. Кому пшеницю, кому чечевицю, кому гороху потроху.

    Підбігає хлопець, піт солоний з чола витираючи:

– Може, й мені яка зернина зосталась, тиждень спина не розгиналась!

         Витрусив дідусь із порожньої торбини однісіньке зернятко — плоске, біле, дзьобате. Ледь не заплакав хлопець.

— Це зернятко чудодійне, — втішає його дідусь. — Доглядай, поливай, від приморозків ховай. Вродить на славу.

          Ось і викохав хлопець ту зернину. Дивуються всі: хоч гарбу подавай. Бо самому той плід не знести. При­везли. Поділив хлопець усім по скибці. Хто не пробує — кривиться. А тоді глузувати давай: «Дивина то диви­на, та користь одна — посміятися». Замліло в хлопця серце: «Чи я дідуся розгнівив, що він мене своєї ласки позбавив?»

    Коли це дідусь-сивусь на поріг:

    — А ти його спробуй печеним та ще вареним, а зерня — сушеним.

Спробував хлопець зерня сушеним — перестало серце в нього млоїти. Скуштував печеним — перестав поперек боліти. А вареного поїв — мов на світ наро­дився."

     

Перші гарбузи прибули із далекої Персії. Там так називали диню. Гарбуз у перській мові означає «осля­чий огірок». У по­ловців було слово «харбуз», «карбуз», у кримських та­тар «кьариуз», у слов'ян — «карпуз», «арбуз», «гарбуз».

     

      Ботаніки вважають, що гарбузи — най­більші в світі ягоди. Прибув цей велетень до Європи ХVІ столітті. А на Батьківщині був популярним  ще 3 тисячі років тому. З його твердої шкіри робили посуд, колеса, музичні інструменти. А при операціях  на черепі  навіть замінювали нею кістку. 

    Про цінність гарбуза свідчить той факт, що на Гаїті грошова одиниця і гарбуз мали одну й ту ж назву – гурд.

      Плоди гарбузів настільки несхожі, що на перший погляд належать  до рослин, котрі не мають нічого спільного.  Вони можуть бути круглими, наче м’ячі, овальними чи навіть продовгуватими, мов банани. Можуть нагадувати чалму, пляшку і навіть казкову корону. Шкірка гарбузів може бути гладенькою, ребристою чи покритою химерними пухирцями.

      

     У гарбуза багато родичів не тільки на наших гряд­ках, а й за морями-океанами — в далеких країнах. У Південній Америці, Африці, Індії, Китаї росте гарбуз лагенарія. Коли він достигає, то м'якоть у ньому виси­хає, а оболонка стає дуже міцною, наче камінь, і зовсім не пропускає вологу. Повсюди, де росте такий гарбуз, з нього виготовляють посуд. Його друга назва — по­судний гарбуз. А ще з нього роблять музичні інстру­менти. Плоди посудного гарбуза настільки легкі, що багато разів перепливали Тихий океан із Африки в Америку.

      У тропіках Азії та Африки росте гігантський (до двох метрів у діаметрі) восковий гарбуз. Його вели­чезні кулі вкриті воском, який легко знімається. З ньо­го виготовляють свічки, його використовують в ме­дицині.

Гарбуз люфа. Його довгі зелені плоди схожі на великі огірки (0,5 м). Коли вони достигають, з них видаляють м'якоть і насіння. Залишається густа сітка волокон — майбутня мочалка. Для кого люфа — мочалка, для кого — літній капелюх, для кого — купальні капці. З люфи виготовляють папір, нею цікавляться меблярі, її чекають на фабриках, де виробляють штучний шовк.

    Кабачок- крукнек – це декоративний різновид гарбуза твердокорого,який формою нагадує лебедя («крукнек» англійською означає «кривошийка»). Буває жовтого й оранжевого забарвлення, поверхня ребриста й бородавчаста. Можна використовувати так, як кабачок.          Мелано ( «ківано» або «рогата диня»). Плоди схожі на овальну диню з колючками. Буває жовтого,оранжевого або червонного кольорів. М'якоть зелена й нагадує желе,на смак подібна до огірка й банана.

         Мелотрія шершава – ще одна родичка гарбузова. ЇЇ плоди нагадують маленькі огірочки. Окрім них, мелотрія шершава утворює ще й  бульби вагою до 400 г. Схожі на батат (солодку картоплю)

    

    Гарбуз не лише в легенді, а й насправді рослина дивовижна. Він — як маленька аптека. В ньому ба­гато цукрози, клітковини. Є кальцій, залізо, мідь, фосфор, що так потрібні для росту й розвитку дитячого організму. Багатий він і вітамінами. Вітамін С зміцнює імунну систему. Вітамін РР виводить з орган­ізму радіонукліди. А вітаміни групи В врівноважують нерви. Наші вчені дійшли висновку: найцінні­ша, найцілющіша дієта для дітей, які живуть на заб­руднених Чорнобильською катастрофою територіях, — гарбузова.

Варений, печений, смажений, тушкований гарбуз надзвичайно корисний. Особливо гарбузова каша. Бо мінеральні солі, вітаміни, які є у пшоні, доповнюють «гарбузову аптеку», утворюючи неповторний оздоров­чий продукт, який водночас є і ліками, і їжею. А його клітковина наче мітлою вичистить ваш організм від шлаків та іншого непотребу. Оздоровлюються нирки, печінка, серце, поліпшується зір, зникають запальні процеси в шлунку — хай ваші мами запам'ятають це. А бабусі з дідусем порадьте склянку гарбузового соку, підсолодженого медом, — сон у них буде гарний, нерви заспокояться.

Гарбуз виводить зайві солі з організму. А вчені всьо­го світу говорять про незаперечну протипухлинну дію цієї дивовижної рослини. Що ті банани, що ананаси не наші — далеко їм до гарбузової каші!

Серцеві хвороби лікує насіння — підсушене, але не смажене, склянка тричі на день протягом місяця.

Підсушене насіння допоможе впоратися і з такою неприємною недугою, як глисти. Три склянки насіння на день треба ретельно пережовувати.

А тому, кому дошкуляють прищі, висипи чи екзема, знадобиться м'якуш гарбуза — ним треба обкладати на ніч уражені місця. І також вдосталь їсти гарбузової каші. А дівчатка, щоб бути гарними, теж приклада­ють свіжий м'якуш до обличчя.

  Гарбузи були і є для людей і їжею, і посудом, і складом для зерна. У Новій Зеландії живе стародавній народ - маорі. У легендах цього народу зазначено, що ті гарбузи, із яких маорі роблять посуд, дав їм сам Бог. День, коли вони садять гарбузи — святковий.

     Цікаво, що і зараз у Середній Азії зберігають крупи і зерно у висушених гарбузах, в Молдові в гарбузах все засолюють і кажуть, що так добріше, ніж у дерев'яній кадці, африканці зберігають у гарбузах воду і вино, роблять плоти для переправи через річку і музичні інструменти. В Парагваї, де люблять парагвайський чай - мате, обов'язково п'ють через тоненькі трубочки із посудини колебас, зробленої із невеличкого висушеного гарбуза. У жовтні в Канаді широко відзначають велике національне свято - День Подяки. Особливо його шанують і урочисто відзначають переселенці з України. Так ось, за святковим столом навіть найбагатших людей, неодмінно повинен бути печений гарбуз і страви з нього.  З давніх-давен в Україні вирощують гарбузи. Якщо парубок ішов свататися, то він найбільше бояв­ся одержати гарбуза. Це означало, що дівчина не згод­на виходити за нього заміж.

В Англії є свято Halloween,  святкують в ніч з 31 жовтня на 1 листопада, знаменує кінець осені і початок зими. Невід'ємною частиною цього свята є виготовлення ліхтариків із гарбуза. Вважається, що всі гарбузи на городі в цю ніч оживають і виходять на вулицю танцювати.         

В Новій Зеландії живе стародавній народ маорі. У його легендах розповідається, що ті гарбузи, з яких маорі роблять посуд, їм дав сам бог Тана. Тому до гар­бузів там люди ставляться з великою пошаною: день, коли гарбузи садять, у маорі — святковий, вони співають і танцюють, прославляючи бога Тана і його пода­рунок.